Бархат амурський – рослина з такою мелодійною назвою є давнім представником субтропічної флори епохи перших людей. Дерево, що пережило льодовиковий період, вважається натуральним пам’ятником рослинності тих часів. Дивлячись на бархат амурський, ми можемо приблизно уявити, який вигляд мала наша планета мільйони років тому. Максимальна висота Бархату амурського до 6м, крона розкидиста, шатрова. Кора молодих дерев попелясто-сіра зі сріблястим відтінком, дрібно тріщинувата; у старих дерев – темно-сіра або чорнувата, з глибокими тріщинами в корковому шарі характерного малюнка. Листки великі (завдовжки 15-25 см), непарноперисті, складаються з 5-15 листочків, черешкові, чергові, у верхній частині супротивні, нагадують за формою листки ясена, але з вужчими пластинками і з характерним різким запахом, схожим на аромат лимонної цедри (оксамит належить до тієї самої родини Рутових, що й цитрусові). Листочки ланцетні, по краю дрібногородчасті. Розпускаються пізніше, ніж у інших листопадних порід – наприкінці травня і навіть у червні. Восени зелене листя поступово набуває яскравого жовтого забарвлення, часом – з помаранчево-мідним відливом. Дводомна рослина. Квітки дрібні (до 0,8 см у діаметрі), непоказні, жовтувато-зелені, правильні, п’ятичленні, одностатеві, зібрані в волотисті китиці, довжиною до 12 см. Запилення здійснюється комахами. Цвіте наприкінці червня – на початку липня, близько 10 днів. Плоди дозрівають у вересні і являють собою кулясті чорні, злегка блискучі кістянки, зазвичай з п’ятьма кісточками, неїстівні, з різким специфічним запахом, до 1 см у діаметрі, нерідко зберігаються до весни. Насіння напівовальне, майже чорного кольору. Живе до 200 років. Росте швидко. У ландшафтному дизайні Бархат амурський вдало поєднується з низькорослими хвойними компаньйонами – ялівцем, туєю. Ефектні образи народжує сусідство з яскравими сортами барбарису і клена.