Береза ребриста – струнке дерево 24-30 м висоти. Крона ажурна, розлога. Стовбур нерідко ребристий у нижній частині. Кора лущиться і відшаровується довгими тонкими паперовими смужками, в молодості світло-жовта, надалі сірувато-коричнева або жовтувато-коричнева, на старих деревах тріщинувато-пластинчаста. Пагони спочатку з коротко опушеною гладенькою корою, темно-коричневі з білими сочевичками та округлими жовтими смолистими залозками, пізніше голі, коричневі, що лущаться. Листки 5-8 см завдовжки, яйцеподібні або довгасто-овальні, з довго відтягнутою гострою верхівкою, з округлою, рідше злегка серцеподібною основою, на краю нерівномірно тонко дрібно пилчасті, з 10-16 парами жилок, що різко виділяються, втиснутих зверху, через що пластинка здається гофрованою, зелені зверху, світло-зелені знизу, під час розпускання сильно волосисті, потім з нижнього боку залозисто-бородавчасті, часто дещо опушені, восени жовті. Цвіте у квітні-травні. Один із найбільш тіньовитривалих видів. Має цінну, важку і міцну деревину. Морозостійка, витримує до -23 °C. Вимоглива до вологості ґрунту і повітря. Мириться з міськими умовами, не переносить ущільнення ґрунту. Висаджують березу ребристу в парках, скверах, ефектно виглядає як в групах так і самостійно.